Швидкий друк не означає швидких пальців. Одне натискання в усіх триває приблизно однаково, і тренування його майже не змінює. Змінюються три інші речі, і на них побудовано весь подальший курс.
По-перше, рухи накладаються. Коли наступна літера належить іншій руці чи іншому пальцю, цей палець може вже рушити, поки попередній ще натискає. Два рухи йдуть частково водночас, і виграний час береться саме з цього накладання. Тому слова з чергуванням рук ідуть швидко, а сполучення одним пальцем повільно: в останніх нема чого накладати.
По-друге, завчені послідовності. Хто давно друкує, той не думає про окремі літери. Рука видає часті пари літер і цілі короткі слова одним завченим рухом, приблизно так, як музикант не думає про окремі ноти. Тому пари літер і часті слова дають більше, ніж вистукування окремих літер: ви вчите не швидше натискання, а послідовність, яку вже не треба складати.
По-третє, куди ви дивитеся. Щоразу, коли погляд переходить з екрана на клавіатуру й назад, губиться час і губиться місце в тексті. У цьому й полягає вся суть сліпого друку: клавішу не треба шукати. Коли руки лежать на основному ряду, кожна літера завжди на тій самій відстані, і рука знає її без погляду.
Помилки коштують дорожче за повільність. Виправити помилку в кілька разів довше, ніж одразу надрукувати літеру правильно, бо її треба помітити, стерти, а потім знову знайти місце. Тому точність є умовою швидкості, а не її протилежністю.
Чого чекати. Спочатку швидкість стрімко зростає, потім надовго зупиняється, і це нормально: рука саме вчить послідовності, яких секундомір ще не показує. Користь дають короткі регулярні заняття, а не один довгий вечір. І найбільше виграє той, хто тримається правильного розподілу пальців навіть там, де неправильним пальцем зараз вийшло б швидше.
Якщо ви починаєте з нуля, почніть з основного ряду і проходьте уроки в тому порядку, у якому їх подано. Якщо ви вже друкуєте і хочете друкувати швидше, найкорисніші для вас сполучення одним пальцем, пари літер і часті слова. Решту уроків перелічено нижче.